інтерв'ю
Інтерв'ю із засновницею мережі освітніх проектів МрійДій (школи, садки, табори, навчання для вчителів та батьків, проектна школа, соціальні напрямки) Лідією Білас
Follow us:
ІНТЕРВ'Ю
МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ В МОМЕНТ, КОЛИ СТАЮТЬ СИЛЬНІШІ ЗА НАШІ СТРАХИ
Інтерв'ю з засновниця мережі освітніх проектів МрійДій (школи, садки, табори, навчання для вчителів та батьків, проектна школа, соціальні напрямки) Лідією Білас
Follow us:
В моєму житті було небагато проєктів, бо я завжди керувалась правилом, що в бізнесі має бути фокус і якщо щось робити, то цілеспрямовано і ефективно. Тому багато років я віддала становленню і розвитку однієї компанії і це був дуже цікавий і результативний період.
В якийсь момент в силу багатьох причин я вирішила трішки пригальмувати та пожити у форматі slow life. Я відчувала, що хочу щось змінити, але передбачити результат таких змін було неможливо. Мені здавалось, що моє життя схоже на біг по колу, але навколо є щось більше і цікавіше, що просто через обставини проходить повз мене. В той момент помінялись пріоритети, мені стало цікаво подорожувати, займатись тим, чим ніколи раніше не займалась та звертати увагу на ті речі, на які раніше ніколи не вистачало часу.
Тоді ж сталась зустріч з колегами, з якими ми навчалися на програмі Presidents’ MBA у kmbs. Розмовляли про дітей, освіту та проблеми навколо. Ми обговорювали ідею школи повного дня, бачення того, якою вона має бути і як створити наповнення, близьке до рівня хороших європейських закладів освіти. Мої діти вчились за кордоном і я дуже гостро відчувала, що ми набуваємо і що разом з тим втрачаємо, коли діти далеко. І саме тому для мене дуже важливим було, щоб така школа з’явилась тут, вдома, в Україні. Так в моєму житті з'явилася мрія. А далі - пам'ятаєте Тоні Гаскенса? «Якщо ви не побудуєте свою мрію, хтось найме вас для того, щоб побудувати свою». Я вибрала будувати свою мрію. З того часу пройшло понад десять років. Багато чого змінилось - досвід, партнерство, успіх, помилки, уроки. Головне, сталась нова історія - що надихає, красива, в яку я вірю. Все лише починається.
Вже давно у нас в країні з освітою склалась ситуація, коли багато експертів, ідей та бачень, як має бути, всі шукають чарівне рішення, яке б створило нову українську школу і … яке чомусь не знаходиться. Мої донька і син до чотирнадцяти років вчились у звичайній нестоличній школі й закінчували середню та здобували вищу освіту вже за кордоном. В мене перед очима постійно був контраст не лише між тим, як виглядає школа у нас і в Європі, але більшою мірою між тим, як виглядає тут і там навчальний процес.
В моєму житті було небагато проєктів, бо я завжди керувалась правилом, що в бізнесі має бути фокус і якщо щось робити, то цілеспрямовано і ефективно. Тому багато років я віддала становленню і розвитку однієї компанії і це був дуже цікавий і результативний період.
В якийсь момент в силу багатьох причин я вирішила трішки пригальмувати та пожити у форматі slow life. Я відчувала, що хочу щось змінити, але передбачити результат таких змін було неможливо. Мені здавалось, що моє життя схоже на біг по колу, але навколо є щось більше і цікавіше, що просто через обставини проходить повз мене. В той момент помінялись пріоритети, мені стало цікаво подорожувати, займатись тим, чим ніколи раніше не займалась та звертати увагу на ті речі, на які раніше ніколи не вистачало часу.
Тоді ж сталась зустріч з колегами, з якими ми навчалися на програмі Presidents’ MBA у kmbs. Розмовляли про дітей, освіту та проблеми навколо. Ми обговорювали ідею школи повного дня, бачення того, якою вона має бути і як створити наповнення, близьке до рівня хороших європейських закладів освіти. Мої діти вчились за кордоном і я дуже гостро відчувала, що ми набуваємо і що разом з тим втрачаємо, коли діти далеко. І саме тому для мене дуже важливим було, щоб така школа з’явилась тут, вдома, в Україні. Так в моєму житті з'явилася мрія. А далі - пам'ятаєте Тоні Гаскенса? «Якщо ви не побудуєте свою мрію, хтось найме вас для того, щоб побудувати свою». Я вибрала будувати свою мрію. З того часу пройшло понад десять років. Багато чого змінилось - досвід, партнерство, успіх, помилки, уроки. Головне, сталась нова історія - що надихає, красива, в яку я вірю. Все лише починається.
Вже давно у нас в країні з освітою склалась ситуація, коли багато експертів, ідей та бачень, як має бути, всі шукають чарівне рішення, яке б створило нову українську школу і … яке чомусь не знаходиться. Мої донька і син до чотирнадцяти років вчились у звичайній нестоличній школі й закінчували середню та здобували вищу освіту вже за кордоном. В мене перед очима постійно був контраст не лише між тим, як виглядає школа у нас і в Європі, але більшою мірою між тим, як виглядає тут і там навчальний процес.
Це вже сьогодні тема дуже актуальна, близька і зрозуміла всім - всі знають і розуміють вимоги до сучасної школи. А років п'ятнадцять тому вражало все - атмосфера, програма, методики, відношення. І самі діти, звичайно - впевнені, щасливі, з відкритими поглядами й серцями. Це надихало найбільше. Це захотілось відтворити.
Я думаю, що ідеальної школи не існує. Тобто існує, звичайно, але для кожного це свій ідеальний варіант. Для нас важливо, як і ким діти себе почувають в школі. Ми називаємо себе школою МрійДій, а це означає, що діти вміють мріяти та діяти задля реалізації своїх мрій, вільні та активні, здатні приймати рішення та відповідати за їх наслідки, мають власну думку і можуть аргументовано її відстояти. При тому вони хочуть вчитись і розуміють практичну цінність знань не лише сьогодні, а й протягом усього життя.
Ми намагаємось влаштувати процес навчання так, що потрібне стає легким, а важке непотрібним. Зміни та трансформації в системі освіти незворотні, це вже зрозуміло. Практичні зрушення є, хоча не такі швидкі та ефективні, як того вимагає час. Війна для освіти теж має свої катастрофічні наслідки. Що можемо зробити ми? Ми маємо продовжувати. Не просто підтримувати й забезпечувати навчальний процес, а міняти систему знизу. Всі ми є носіями змін - кожен на своєму місці та у своїй ролі - і ми її змінимо.
На одному подиху. Як результат довгих пошуків командою головного, найважливішого і ціннісного наповнення змісту школи та всіх інших проєкті, що об’єднує мережа. Вміння масштабно і сміливо мріяти й бути спроможним ефективно діяти задля реалізації цих мрій - що краще передасть цей зміст, ніж словотвір мрійдій?
У нас не приживаються байдужі, отже, байдужості у нас теж ніколи не буде.
Лідія Білас
У проєктах мережі задіяно понад 5000 дітей, пройшли навчання сотні українських освітян (Освітній центр МрійДій) та десятки родин (Батьківський клуб). Під час повномасштабного вторгнення наша мережа запустила і соціальні напрямки, в тому числі за кордоном. Наш освітній Кластер надав освітню підтримку тисячам дітей, які сьогодні тимчасово перебувають за межами України.
Сьогодні маємо дві школи повного дня у двох містах - Києві та Львові. Одна з головних задач навчального процесу - показати дітям, як знання працюють в житті. Тому на урок математики до нас може завітати, наприклад, фінансист та поговорити з дітьми про гроші, про те, як математика згодиться у фінансовій сфері, скласти разом з дітьми фінансовий бюджет. Або ж заняття з математики з архітектором та робота над кресленням реальних архітектурних споруд. І таких прикладів багато. Ми впевнені, що школа має готувати до життя та показувати красу знань, а не їх лише теоретичну частину.
Щодо садків - сьогодні їх два у Києві та Львові. Нам важливо було створити простір щасливого дитинства. Найголовніше - безпечний простір, де діти отримуватимуть різносторонній розвиток та проживатимуть своє найкраще дитинство.
Наша дистанційна школа є свого роду острівцем українського та українськості, для дітей, які знаходяться за тисячі кілометрів від своїх однокласників, шкіл, друзів. Навіть онлайн заняття ми розробили таким чином, щоб скеровувати учнів на важливість думати, розуміти, відкривати, знати, застосовувати.
У проєктах мережі задіяно понад 5000 дітей, пройшли навчання сотні українських освітян (Освітній центр МрійДій) та десятки родин (Батьківський клуб). Під час повномасштабного вторгнення наша мережа запустила і соціальні напрямки, в тому числі за кордоном. Наш освітній Кластер надав освітню підтримку тисячам дітей, які сьогодні тимчасово перебувають за межами України.
Сьогодні маємо дві школи повного дня у двох містах - Києві та Львові. Одна з головних задач навчального процесу - показати дітям, як знання працюють в житті. Тому на урок математики до нас може завітати, наприклад, фінансист та поговорити з дітьми про гроші, про те, як математика згодиться у фінансовій сфері, скласти разом з дітьми фінансовий бюджет. Або ж заняття з математики з архітектором та робота над кресленням реальних архітектурних споруд. І таких прикладів багато. Ми впевнені, що школа має готувати до життя та показувати красу знань, а не їх лише теоретичну частину.
Щодо садків - сьогодні їх два у Києві та Львові. Нам важливо було створити простір щасливого дитинства. Найголовніше - безпечний простір, де діти отримуватимуть різносторонній розвиток та проживатимуть своє найкраще дитинство.
Наша дистанційна школа є свого роду острівцем українського та українськості, для дітей, які знаходяться за тисячі кілометрів від своїх однокласників, шкіл, друзів. Навіть онлайн заняття ми розробили таким чином, щоб скеровувати учнів на важливість думати, розуміти, відкривати, знати, застосовувати.
Все, що нас оточує, колись було чиїмись мріями
Лідія Білас
Варто навчитися відрізняти нереальну мрію від мрії без обмежень.Практично кожна людина, незалежно від своєї самооцінки, віку, стадії духовного розвитку чи накопиченого життєвого досвіду, має якусь нездійсненну, як їй здається, мрію. Усвідомлюючи, що вона не справдиться, люди забороняють собі мріяти. Але якщо дозволити собі розглянути свою мрію ближче, ви зрозумієте, що не все недосяжно як здається.
Багато людей не припускають думки, що можуть отримати бажане. Тому навіть не дивляться у бік мрії. Багато хто ставить перед собою нездійсненні завдання, помилково вважаючи, що ці цілі є те, що їм потрібно. Через це виникають перешкоди, долаючи які, ви витрачаєте свій ресурс. Дуже важливо прояснити, що лежить в основі мрії, яка справжня потреба людини. Втілює не сила бажання, а реальні дії, співвіднесені з можливостями та обмеженнями - як середовища, так і своїми власними.
У тих, у кого мрія не летить - або мрія чужа і на неї внутрішньо немає достатніх сил і енергії, а звідси рішучості і бажання діяти, або людина опутана страхом, як липким павутинням.
Головне правило будь-якої мрії - чесне розуміння, що вона саме ваша і що ви готові заради неї на ризик. Саме так мислить доросла людина. Все інше - самообман, страхи і любов до зони комфорту з усіма наслідками, що звідти випливають.
Варто навчитися відрізняти нереальну мрію від мрії без обмежень.Практично кожна людина, незалежно від своєї самооцінки, віку, стадії духовного розвитку чи накопиченого життєвого досвіду, має якусь нездійсненну, як їй здається, мрію. Усвідомлюючи, що вона не справдиться, люди забороняють собі мріяти. Але якщо дозволити собі розглянути свою мрію ближче, ви зрозумієте, що не все недосяжно як здається.
Багато людей не припускають думки, що можуть отримати бажане. Тому навіть не дивляться у бік мрії. Багато хто ставить перед собою нездійсненні завдання, помилково вважаючи, що ці цілі є те, що їм потрібно. Через це виникають перешкоди, долаючи які, ви витрачаєте свій ресурс. Дуже важливо прояснити, що лежить в основі мрії, яка справжня потреба людини. Втілює не сила бажання, а реальні дії, співвіднесені з можливостями та обмеженнями - як середовища, так і своїми власними.
У тих, у кого мрія не летить - або мрія чужа і на неї внутрішньо немає достатніх сил і енергії, а звідси рішучості і бажання діяти, або людина опутана страхом, як липким павутинням.
Головне правило будь-якої мрії - чесне розуміння, що вона саме ваша і що ви готові заради неї на ризик. Саме так мислить доросла людина. Все інше - самообман, страхи і любов до зони комфорту з усіма наслідками, що звідти випливають.
Адаптивність – наша нова необхідність. Вона виключає трату енергії на надмірну боротьбу з зовнішніми обставинами, які неможливо змінити.
Лідія Білас