Це постійна робота над собою — своїм тілом, думками, розумом, а також, бажано, духовністю. Для мене духовність — це не про релігійну приналежність чи молитви з побажаннями смерті ворогам. Це, перш за все, про толерантність до кожної людини, вміння бачити боже благословення й приналежність у кожному, навіть у тих, кого ми сприймаємо як особистих ворогів або ворогів нашої країни. Це про повагу до божої суті в кожній людині. Але це не означає, що ми маємо бути поруч із цими людьми чи пробачати їм їхні жорстокі та нелюдяні вчинки. Йдеться про те, щоб не зациклюватися на них, не витрачати енергію на ненависть, а зосередитися на своїй справі, на любові до рідних і близьких.
Ну і це також допомога близьким, допомога іншим, але без впадання в крайнощі. Адже допомагати треба через надмірний ресурс, а не коштом себе і своїх рідних.

Як раз про це наступне питання, бо зараз багато хто буквально «випалює» себе, працюючи на перемогу країни з останніх сил. Чи це правильно на вашу думку? Чи краще як в літаку — спочатку забезпечити свою безпеку, подумати про власну психіку та здоров’я, а вже потім допомагати іншим?
Як я і казала, допомагати можна лише маючи надлишковий ресурс — фінансовий, фізичний, моральний чи психологічний.
Проблема багатьох волонтерів як раз в тому, що вони працюють із позиції жертви, рятуючи інших (відповідно до трикутника Карпмана: жертва, рятувальник, агресор). Через це вони нерідко агресують проти тих, хто не підтримує їх у волонтерській діяльності, а часом і проти самих отримувачів допомоги, бо ті вимагають підтримки. Важливо розуміти, що допомагати іншим можна лише тоді, коли людина має гармонію з собою, достатній рівень самоповаги, любові до себе. Лише в такому стані вона здатна ділитися ресурсами без виснаження.
Тож, «рятувати» треба спершу себе, потім своїх рідних, а потім вже інших.

Що вам подобається більше: великі виступи перед публікою чи індивідуальні сесії з клієнтами?

На сцені я почуваюсь як риба у воді, але ще більше люблю працювати з клієнтами, особливо проводити терапію з групами.

Який міф про психологію вас найбільше дратує?

Що це дорого - так, це дійсно дорого, але це набагато дешевше, ніж ті травми, що руйнують життя. Що легше все висловити мамі, подрузі, випадковому попутнику в потязі - ні, це так не працює! Психологи навчаються все життя, щоб мати змогу надавати адекватну кваліфіковану допомогу.Що психолог із дипломом - це гарний психолог. Ні, на жаль.

Якщо про вас колись зніматимуть фільм, яка акторка могла б ідеально вас зіграти?

Тут цікава історія: в мене є друг, режисер, який написав сценарій фільму з моїми важкими кейсами і там дещо вплетено моє життя. Він навіть хотів, щоб я знялася в головній ролі, але з певних причин це неможливо. Особисто мені імпонують такі акторки, як Сальма Хаєк, Сандра Буллок, Мілла Йововіч, але я розумію, що до таких зірок мені ще дуже далеко.

Що для вас є абсолютно неприпустимим:● Прийти на виступ непідготовленою● Вкрасти ідею доповіді● Щось пообіцяти та не зробити

Знаєте, все допустимо. До доповідей я ніколи не готуюся заздалегідь, бо це все в моїй голові. Щодо вкрасти ідею - не люблю, коли так кажуть. Я вважаю, що ми всі знаходимось, плюс-мінус, в єдиному інформаційному полі несвідомого, де всі знання вже є і ми торкаємось до них через знання інших людей. Дуже рідко з'являються генії, такі як Ілон Маск чи Да Вінчі, які створюють щось нове, а ми, звичайні люди, надихаємося тим, що вже є у всесвіті.Ми всі інколи щось обіцяємо, щоб здаватися іншим кращими, ніж ми є, але потім не робимо. Я, в міру можливостей, завжди намагаюся виконувати свої обіцянки і це мене дуже стимулює.