Розкажіть, як так вийшло, що ви все-таки вирішили створити власну колекцію одягу?

Не було безпосередньо рішення про створення колекції. Я закінчила працювати в суді, вступила в аспірантуру в Київський університет імені Шевченка на кримінологію, але там не склалося, бо мені довелося повернутися в Одесу. Потім я розлучилась і переді мною постало питання, що мені робити далі: чи повертатися до суду, чи йти працювати помічником адвоката, чи щось інше шукати… Я звикла працювати все життя, і не має значення, одружена я чи ні.
Так сталося, що раніше я працювала зі своїми друзями, які мають великий бренд одягу: була моделлю, створювала деякі сукні. Паралельно створила бренд купальників, самостійно вивчала і маркетинг, і все інше. Згодом розробила лінійку спортивного одягу. Було цікаво, прикольно. Але я зрозуміла, що хочу спробувати щось інакше, справді особливе. І от я просто сиділа якось і думала, що ж мені робити: знов до юриспруденції повертатись я не хочу, та й закони змінились, в прокуратуру — теж ні, це не цікаво… І якось вирішила спробувати створити свою колекцію — так і зробила!
Я буквально думала: «Ось я зараз все зроблю, викладу в Instagram, і просто подивлюся, як піде, який буде попит, чи буде це цікаво людям.» Всі речі я відшивала на себе в одному екземплярі та просто виклала фото в інтернет. Зранку прокидаюсь, а в мене купа замовлень, багатьом сподобались моделі! Тут я трохи розгубилась і навіть не знала, як все відшити! Допомагали всі, хто міг: друзі, батьки, підіймала якісь старі контакти. І от так почали працювати з брендом. На цьому етапі багато складнощів було: Covid, війна, відсутність людей, які здатні робити складні речі… Різне було, було навіть інколи бажання все покинути… Проте зараз бренд великими кроками йде вперед! В часи блекаутів ми створили наш видатний костюм з вишивкою, який дуже багатьом подобається. Ми вже мали покази на Milan Fashion Week та на Los Angeles Fashion Week, а в кінці вересня будемо представляти свою колекцію в рамках Paris Fashion Week в Парижі!

А як з’явилась назва бренду Vivons?

Насправді я дуже люблю Париж — після Одеси це друге місто, яке у мене в серці та в душі — і якось я гуляла вулицями міста і почула пісню, де були слова «vivon, vivon, vivon» і я одразу подумала, що це прикольна назва для бренду одягу. В мене ще і планів про свій бренд тоді не було, але назва якось запала в душу.

Чим для вас є одяг? Що головне: краса, стиль, зручність? Чи має він щось транслювати?

За моє життя ставлення до одягу в мене неодноразово змінювалось. Я звичайна одеситка, яка виросла на Молдаванці, ми колись з батьками жили в комуналці, були як усі. Але батьки мені завжди намагались привезти гарне взуття, мама шила мені чудові сукні, костюми для танців. Вона, до речі, і прищепила мені гарний смак та навчила мене шити. Мені це завжди подобалось і я сама собі все життя шила одяг! Потім з’явились якісь доходи й почалися перегони за брендами: було ж супер потрібно купити якусь сукню від Dior чи Chanel)) І мені здавалось, що це надзвичайно круто мати можливість це робити.

А от зараз я вже простіше ставлюся до цього. На роботу я вдягаю зручний одяг, для зустрічей віддаю перевагу діловому одягу, але саме тому, який я сама створюю. Зараз речі тих самих Dior чи Chanel я не купую, бо правда не розумію, за що віддавати такі гроші! Я для себе краще сама пошию і буду чудово почуватись. А якщо і купую якісь речі (що рідко буває) намагаюсь віддавати перевагу українським брендам.

Загалом, треба вміти обирати одяг відповідно до ситуації. Наприклад, на показах я лише речі свого бренду вдягаю — бо ти ж людям показуєш наочно, що таке Україна, які наші традиції, який крутий одяг ми можемо створювати.

Окрім керування брендом Vivons, Альона є майстринею з дихання та медитацій. Вона багато їздила світом та збирала різні знання, навчалась в Тибеті, Індії, на Філіппінах, відвідала триденний семінар у Далай-лами, проходила безліч трансформацій та ретритів. Тепер вона всім цим ділиться з людьми, створивши свої авторські практики, після яких люди змінюють своє життя. А ще Альона зібрала команду волонтерів «I have a big heart» з якими робить чимало благодійних справ, допомагає людям та намагається змінити світ на краще.

У вас дуже насичене, яскраве життя. Як вдається розподіляти час між усіма активностями?

От це дуже складно! Але цього року я намагаюсь більш ретельно все планувати. Я дуже рано прокидаюсь — можу встати о 5 чи о 6 ранку і в мене є час на себе. А вже з 9 чи з 10 починаю щось для бренду робити. Раніше я постійно в офісі затримувалась до 9 чи до 10 вечора, інколи й до 12 ночі, але зараз намагаюсь приділяти час особистому життю і закінчувати роботу раніше. Буває складно, але коли твоя друга половина має такий самий насичений графік, то все виходить, кожен розуміє, що робота є робота.

Як сильну жінку у світі бізнесу хочеться вас запитати: чи вважаєте цей світ патріархальним? Чи думаєте, що чоловікам легше «пробитися» у житті?

Я не можу сказати, що їм легше. Навіть навпаки, я вважаю, що у чоловіків значно більше відповідальності, ніж у жінок. Я думаю, що жінка має залишатися жінкою, а не змагатися з чоловіками, не мірятися нічим, бути підтримкою для чоловіків, а не супротивником.

Пригадайте складний період у своєму житті, коли здавалось, що все погано, «все пропало». Що б ви сказали собі тодішній, спираючись на весь накопичений досвід?

Мабуть, нічого б не казала. Бо інакше, я не була б собою сьогоднішньою. В мене є моя віра. Віра в бога, віра в себе. Коли мені було дуже складно, я прокидалась раненько, вставала на цвяхи, читала молитви, просила про допомогу. І ще, звісно, медитації. Коли мені важко — я медитую і це дійсно допомагає опанувати думки, заспокоїтись.

Що може легко довести вас до сліз? Що смішить чи заспокоює?

Інколи, коли напруга та втома вже надто великі — мені хочеться поплакати, щоб її зняти. Це як спосіб позбавитись стресу. А якісь образи чи ще щось мене до сліз не доводять, бо я дуже сильна. Ну а ще я дуже весела людина, люблю жартувати з друзями. Загалом, люблю веселих людей і саме такі люди мене оточують. І мій чоловік мене смішить, і заспокоює, що дуже важливо для мене.

Якою жінкою ви справді захоплюєтесь?

Немає такого одного еталону. Я загалом захоплююсь жінками, які не опускають руки, які досягають чогось в бізнесі, в родині, в житті.

Де та якою ви бачите себе через 10 років?

Знаєте, мені колись наснився сон, в якому в мене був великий сучасний офіс з прозорими стінами на вершині хмарочоса, багато співробітників, назва мого бренду на стіні. І от я б цього дуже хотіла — щоб бренд Vivons був всесвітньо відомий, щоб зірки його обирали. Я вже зараз собі прописала, що хочу, щоб в мене були магазини в Києві, Парижі, Нью-Йорку, Дубаї, і щоб в цих містах були офіси, між якими я б «мандрувала». А ще я б дуже хотіла створити круте вбрання для якоїсь зірки, яка б вдягла його на Met Gala — це для мене було б піком кар’єри!

Чому ви хочете, щоб вашу історію почули? Чим вона цікава з вашого погляду?

Мені люди часто говорять, що я їх надихаю, що даю класні поради й не просто з повітря, а на основі свого досвіду. Ми тут поговорили про дуже невеличку частину того, що в мене в житті відбувалось, про мої складнощі та успіхи. Може, сама моя історія когось надихне створювати щось круте для України та в Україні. Загалом, я кайфую від того, коли я віддаю, коли заряджаю інших. Я це роблю на своїх практиках, знаю і дуже люблю це відчуття, коли ти віддаєш, а потім отримуєш від людей вдячні відгуки. Це надзвичайно мотивує і заряджає!

А ще хочу, щоб люди зрозуміли, що ніколи не треба слухати та вірити в усіляку маячню, якої зараз повно в інтернеті про якісь практики на гроші, на успіх. Поки ти не працюватимеш, гроші тобі на голову самі падати не будуть! Хотілось би, аби люди уникали крайнощів: чи ти займаєшся йогою і медитуєш, чи займаєшся бізнесом. Ідеально — це поєднувати духовне і матеріальне. Це дійсно чудово працює і мені б хотілося показати це на власному прикладі.

Ну і, на останок: для тих, хто хоче створити свій бренд чи розвивати його — не впускайте можливості саме тут і зараз! Подавайтесь на різні гранти, беріть участь в різних програмах — їх зараз дуже багато і вони правда працюють. Наприклад, саме завдяки грантам ми поїхали на покази в Мілан та Лос-Анджелес, і в кінці вересня їдемо в Париж! Тож, дійте, не стійте на місці!