спецпроєкт
її історія
Юлія Михалакій
Як би тяжко не було — вставай та йди вперед!
Успішний бізнес, затишний будинок, майже добудований новий офіс — усе це Юлія мала у Бердянську до повномасштабного російського вторгнення. Та через півтора місяця життя в окупації все це, разом з усім колишнім життям, їй довелося залишити. Далі були небезпечна евакуація, нелегке життя у депресивному місті, відсутність грошей та перспектив, спроби наново налагодити бізнес, переїзд до Вінниці… Усі два роки Юлія не здавалась, не опускала руки і, як результат, змогла відродитися як фенікс практично з попелу — зараз вона є власницею успішної рієлтерської агенції, що займає провідні позиції на ринку!
Юлія Михалакій надзвичайно сильна, незламна та енергійна жінка, а це — Її історія.
Успішний бізнес, затишний будинок, майже добудований новий офіс — усе це Юлія мала у Бердянську до повномасштабного російського вторгнення. Та через півтора місяця життя в окупації все це, разом з усім колишнім життям, їй довелося залишити. Далі були небезпечна евакуація, нелегке життя у депресивному місті, відсутність грошей та перспектив, хвороба чоловіка, спроби наново налагодити бізнес, переїзд до Вінниці… Усі два роки Юлія не здавалась, не опускала руки і, як результат, змогла відродитися як фенікс практично з попелу — зараз вона є власницею успішної рієлтерської агенції, що займає провідні позиції на ринку!
Юлія Михалакій надзвичайно сильна, незламна та енергійна жінка, а це — Її історія.
Розкажіть, як ви стали рієлтером та чим займались крім цього?
Ми жили у Бердянську, де я 15 років працювала бухгалтеркою на підприємстві, а паралельно ми мали невеликий курортний бізнес. Та в якийсь момент я відчула, що в мене вже немає можливостей для росту, немає куди розвиватися. Але і йти було лячно, родичі всі казали: «Ну як ти підеш, а пенсія?»… В той самий час друг мого чоловіка тоді працював рієлтором і мені було завжди цікаво спостерігати за ним, адже він завжди був таким активним, щасливим і ще й добре заробляв! Хоча, якщо чесно, гроші були не головним фактором — мені просто подобалося, що ця професія не одноманітна, що можна з різними людьми спілкуватися. Я думала, вагалась, і, врешті решт, у 2017 році все ж почалась моя кар’єра рієлтора. І я про це жодного разу не пошкодувала!
Можете розказати трохи про евакуацію, про життя в новому місті? Якщо, звісно, це не буде ретравматизацією для вас, якщо говорити про це зараз вже комфортно.
Звісно, мені це все досі болить, але я хочу про це розповідати, щоб люди знали, як то було в реальності. На початку повномасштабної війни ми півтора місяці прожили в окупації і це був найгірший час в моєму житті, справжнє пекло. От у нас, наприклад, були гроші, але купити нічого було неможливо, навіть їжі. Місто просто закрили і до нас нічого не завозили, ані продуктів, ані палива; газу не було, світла. Ми до останнього вагались виїжджати чи ні, бо в нас там усе залишилось: і батьки, і бізнес, і будинок, і навіть наша собака… Але у нас доньці 17 років тоді було, і я, як жінка, розуміла, що може трапитись в окупації — ми не могли цього допустити! Вийшло виїхати не з першого разу, бо доводилось проїхати 18 блокпостів і нас просто розвернули на третьому. Але в результаті, забравши ще дочку друзів, ми все ж доїхали за півдня до Запоріжжя. Хоча іншим пощастило менше — люди по дві доби цей шлях долали…
В Запоріжжі тоді (на квітень 2022 року) дуже небезпечно було, але в інших містах вже було важко знайти житло і єдиний варіант який нам запропонували наші колишні відпочивальники — це квартира на околиці Кривого Рогу. І от ми понад рік прожили там двома родинами — ми з чоловіком та донькою та моя кума з дитиною. Це теж було дуже важко — місто депресивне, все було на мені і я розуміла, що руки опускати не можна.
І як вам вдалося знову стати на ноги, розпочати новий бізнес?
До початку вторгнення в Бердянську справи наші рієлтерські йшли дуже добре: у нас була вже своя агенція, яку всі знали, ми планували почати займатися іноземною нерухомістю. Але все довелося покинути. За три дні до війни я проплатила ознайомчий, навчальний тур для себе та чоловіка до Туреччини. Через війну поїхати ми не змогли і гроші за тур нам не повернули, але запропонували використати кошти за проживання на іншу поїздку. І тут замовниця з Бердянська виявляє готовність купити квартиру в Туреччині. Це була моя єдина можливість щось заробити, бо в Україні тоді ринок нерухомості стояв. Ну і я віддала останні гроші на цю поїздку, бо мала внутрішнє відчуття, що тут я зароблю і це мені допоможе. Так і вийшло. По трохи стала продавати нерухомість в Туреччині на партнерських засадах, далі стала онлайн працювати з агенцією, чоловіка підключила.
Та навіть при цьому було дуже важко в самому Кривому Розі, не вистачало активності, спілкування. Ми декілька разів намагались виїхати звідти — і до Києва, і до Дніпра, але щось не виходило, наче щось нас не пускало. Потім, вже в червні 2023 року приїхали до Вінниці на пару днів і нам тут настільки сподобалась, таке приємне, маленьке, компактне та душевне місто! Ми одразу прийняли рішення сюди переїжджати, хоча нікого тут не знали, жодної людини. Вже у Вінниці я пішла до рієлтерської агенції, мене взяли на роботу і за перший місяць я одразу продала три квартири, причому, це були складні об’єкти. І, знову ж таки, за якимось внутрішнім відчуттям я вирішила відкривати тут власну агенцію, просто вірила, що так треба.
От так і пішло. Винайняли офіс, почали працювати, я стала вести соцмережі — особливо зайшли ролики в TikTok і зараз вони вже мільйонні перегляди набирають! І усього за рік мені вдалося стати одним з самих затребуваних рієлтерів у Вінниці, нашій репутації довіряють, мене впізнають в місті, люди за рекомендаціями весь час приходять. Тобто мені усього за рік вдалося з нуля знову піднятися до того ж рівня, що і до вторгнення в Бердянську.
Ви дуже сильна, цілеспрямована жінка. Розкажіть, в чому ви знаходите сили та натхнення? Як відпочиваєте?
Моє натхнення — це моя робота, спілкування з людьми. Я дуже люблю свою роботу, хоча вона і не легка. Та коли мені люди дякують, коли обіймають, кажуть приємні слова — це ні з чим не порівняти, це дуже надихає. Я розумію, що я на своєму місці. Мені справді подобається вирішувати різні задачі, допомагати людям.
Ну а відпочиваю я здебільшого в дорозі, люблю бути за кермом та слухати музику. Та загалом я не дуже вмію саме відпочивати — можу виїхати ненадовго з друзями на природу, але й усе, мені вистачає.
Що таке бути рієлтером в Україні під час війни? Які нові виклики, труднощі з’явились?
Стикаюсь зараз з тим, що багатьох українців війна озлобила. Плюс часто працюю з людьми, які купують нерухомість на гроші за втрату близьких, багато таких покупців зараз і це важко. От ти розумієш, що вони цю нерухомість з горя купують, їм потрібні спілкування, підтримка, вони хочуть поділитися своїм болем — доводиться і психологом бути. Ще одна проблема з документами, бо багато хто виїхав, родини порозділялися, власники в різних країнах.
Якою та де ви бачите себе через 10 років?
Після 2022 року складно взагалі загадувати наперед. Єдине що можу сказати точно, що я продовжу розвиватися, намагатимусь бути актуальною. Я вже зрозуміла, що якщо я раз змогла все з чистого аркуша почати, то й, якщо не дай Боже доведеться, я й ще раз це зможу. За 10 років я хотіла б мати велике агентство, стати прикладом для інших і навчати інших людей. І ще дуже б хотіла змінити загальне ставлення до рієлторів, бо нерідко стикаюсь з негативним сприйняттям цієї професії.
Чому ви хочете, щоб вашу історію почули? Чим вона цікава з вашого погляду?
Я бачу свою історію мотивацією для тих, хто боїться щось змінювати в житті. В мене в Бердянську до 2022 року було все, я думала, що вже так і буде далі, буду жити забезпечено і стабільно. Але життя вирішило по-іншому. Хочу всім сказати, що як би не траплялось, як би боляче не було — не можна опускати руки, впадати в депресію, треба рухатись, працювати, треба вставати і йти вперед, самому себе мотивувати. Бо за тебе то ніхто, повірте, не зробить! Але якщо не здаватися — можливе буквально все!