Втеча

Як дівчинка-кочівниця із Сомалі змогла стати впливовою фігурою світового масштабу? Вона не схотіла миритися з традицією. Варіс відрізнялася норовливим характером і завжди робила по-своєму. Вона не могла себе захистити лише двічі у ранньому дитинстві. Але коли батьки повідомили, що видадуть заміж за старого, дівчина втекла до пустелі. Завдяки її рішенню у неї та мільйонів жінок з'явилася надія жити по-іншому. Але тоді втікача не думала про майбутнє. Вона не мала плану, вона навіть не знала, в який бік тікати.

Варіс 9 днів блукала пустелею. Її ледь не з’їв левом, вона страждала від зневоднення, тікала від ґвалтівників, але всупереч усьому змогла вижити та знайти своїх родичів у Могадішо (столиця Сомалі). Три місяці дівчина була домробітницею в будинку у сестри та тіток, допомагала доглядати дітей, підробляла вантажником на будівництві. Коли її дядько - посол Сомалі в Лондоні - їхав до Англії, Варіс умовила взяти її із собою. Так вона залишила Африку і опинилася у Європі.

Після переїзду Варіс 4 роки жила в сім'ї дядька та працювала прислугою. Коли у родича завершилася місія та його відкликали у Сомалі, кочівниця вирішила залишитися в Лондоні. Без підтримки, без документів, без знання англійської. Їй вдалося знайти роботу у "Макдональдсі". Вона жила одним днем і робила все, щоби не повернутися додому.

Вона не мала можливості повернутися додому, тому залишалося бігти вперед. Випадок звів дівчину з відомим фотографом, котрий запросив знятися для календаря "Pirelli". Пізніше Варіс запропонували зіграти епізодичну роль у фільмі про Джеймса Бонда «Іскри з очей» (The Living Daylights). Старт кар'єри був багатообіцяючим, але після повернення зі зйомок їй не надійшло жодного запрошення. Цілий рік Варіс прожила без постійної роботи у друзів, вирішуючи питання з міграційною службою. Двічі укладала фіктивні шлюби, рятуючись від депортації у Сомалі.

Це був період відчайдушних вчинків та ризику. Вона знову бігла пустелею, її вела надія. Завдяки своєму завзятому відвідуванню кастингів Варіс привернула увагу агенцій. Її почали запрошувати на фотосесії та покази мод. Модель не відхилила жодної пропозиції.

У 1991 році красуню Сомалі запросили для роботи в Нью-Йорку. У Штатах вона співпрацює з брендами "Benetton" та "Levi's", "Pomellato", "Revlon". Її тіло приваблювало мільйони, а обличчя прикрашало обкладинки світових видань: "Vogue", "Glamour", "ELLE", "Allure". Життя стало стабільним і безпечним. Більше не треба було тікати.

1995 року компанія Бі-бі-Сі пропонує знятися в документальному фільмі "Кочівниця в Нью-Йорку". Це дає Варіс шанс зустрітися з рідною матір'ю у Сомалі через 15 років після розлуки.

Здавалося б, ось воно – щасливе життя. Але Дірі все одно почувала себе нещасною. Жахливе фізичне каліцтво та психологічна травма дитинства залишалися її тавром. Вона не могла змиритися з тим болем, який трапився в дитинстві. Якось перебуваючи в жахливій депресії, Вайріс зайшла в бар, де грала джазова музика. Там вона зустріла барабанщика на ім'я Дейне, який став для неї великим і першим коханням. За рік у пари народжується син Алики.

Ставши матір'ю, Варіс ще більш гостро відчула зв'язок з жінками з рідного Сомалі.

У 1997 році Варіс наважується розповісти про свою таємницю в інтерв'ю журналу Marie Claire. Вона боялася, що зустріне осуд і глузування, але її історія викликала резонанс серед західних читачів. На той час мало хто в Європі та США знав про те, що існує жіноче обрізання. Жінка отримала тисячі листів із підтримкою.
Варіс Дірі стала голосом мільйонів дівчаток і жінок, які зазнали жахливої процедури та страждали від наслідків, вона стала пам'яттю тих, хто не вижив. "Все життя я намагалася зрозуміти, з якої ж причини мене обрізали. Можливо, я б змирилася з тим, що зі мною зробили, якби знайшла цьому переконливе виправдання. Але жодного виправдання я не знаходила. Чим довше я міркувала про причину , За якою відбувається обрізання жінок, чим безплідніші були ці роздуми, тим сильніше мене обурював цей обряд. Мені було необхідно виговоритися, розповісти про цю таємницю - адже вона все життя точила мене зсередини", - згадує Варіс.
Незабаром після виходу інтерв'ю вона завершує кар'єру фотомоделі та стає послом ООН у боротьбі з жіночим обрізанням. У 1998 році була видана автобіографія "Квітка пустелі".

в боротьбі за мир

Завдяки активній діяльності Варіс Дірі у низці країн було заборонено обряд жіночого обрізання. 2002 року Варіс створила благодійний фонд "Desert Flower Foundation". Місія організації: підвищувати обізнаність населення про наслідки ритуалу, захист маленьких дівчаток від жорстокості, реабілітацію жінок, які постраждали.
У 2009 році на великі екрани вийшов фільм "Квітка пустелі", який ще раз звернув увагу світової громадськості на цинічну жорстокість щодо дівчаток.
Сьогодні Варіс Дірі живе в Австрії та продовжує боротьбу за права жінок Африки. Одного разу вона планує повернутися додому і допомагати співвітчизницям жити в безпеці та здобувати освіту.