Євгенія є партнеркою клініки репродуктивної медицини ICSI Clinic та візіонеркою благодійного фонду Darii Foundation. В житті вона також є мамою, дружиною, партнеркою. Та, за її власними словами, передусім вона «жінка, яка була поруч». Поруч із чоловіком, який мав мрію. Поруч із командою, що не боялась великих викликів. Поруч із пацієнтами, які проходять шлях до батьківства.
Про «тиху присутність», ставлення до батьківства та безцінне вміння не тягнути все на собі читайте у цьому інтерв'ю з Євгенією Дарій.

Ви говорите про «тиху присутність» як дієву силу. А якою була ваша особиста точка входу у цю роль? Чи пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що «бути поруч» — це не менше, ніж «вести»?

Це сталося не в один день. Виходить так, що я вже багато років поруч з репродуктивною медициною, але ніби трохи збоку. Просто живу з людиною, для якої пацієнтські історії — це не лише робота, а частина життя. Я бачила, як ці історії забирають у чоловіка не тільки робочий, а й вільний час. І, звісно, перебуваючи поруч, я мимоволі проживала їх теж — через телефонні розмови, повідомлення, хвилювання.

Мені було цікаво спостерігати, як усе розгортається у динаміці: ось звернулись… ось невдача… знову спроба… і раптом — «є серцебиття», «ми стали батьками», «Олександре Семеновичу, ми це зробили, дякуємо». І в ці моменти я чітко зрозуміла: хочу бути поруч, хочу більше долучатись до процесів, проживати ці історії максимально близько.