Анна змалку знала, ким хоче бути. У 10 років дівчинка написала у своєму щоденнику, що мріє керувати журналом "Vogue". Спостерігаючи за роботою батька – головного редактора лондонської газети "Evening Standard" – вона навчилася завзятості. Це їй допомогло стати тим, хто вона зараз.

У 16, після відрахування зі школи за непослух, Ганна Вінтур розпочала свою кар'єру в журналістиці. Амбітну, сміливу, креативну дівчину швидко помітили. Вона активно заводила корисні знайомства, сміливо реалізовувала свої ідеї, відкрито демонструвала свою думку та впевнено рухалася до вершини. Редактори часто давали їй особливу свободу дій та дозволяли самій обирати теми, над якими працювати. З 24 років Анну Вінтур запрошують на провідні посади у журналах "Viva", "New York", "Savvy". 1983 року її призначили креативним директором американського "Vogue". Анна опинилася за пів кроку від своєї мрії. Але через тертя з колективом жінку перевели до Лондона як головного редактора двох журналів: британського "Vogue" та "House & Garden". За легендою вона за 2 дні перетворила "Hose & Garden" на глянцевий журнал.

Вінтур змінила все. Від дизайнерів, які публікувалися у журналі, до обкладинки. Анна не побоялася порушити консервативні закони світу моди та змушувала його грати за її правилами. Вона єдина, хто зважився на обкладинці журналу розмістити невідомих моделей у вуличному одязі. До об'єктивів камери потрапляли не тільки обличчя, як було раніше, а й тіла моделей. Завдяки її сміливості "Vogue" зняв лушпиння і оголив сутність епохи. Вона перша помістила на обкладинку журналу темношкіру дівчину. Анна та її команда fashion-редакторів відчинили двері у мрію, у новий світ, у якому ніхто раніше ніколи не жив.

З першого дня вона приймає рішення, не зважаючи на загальноприйняті норми. Її вплив на світ моди неймовірний. Через неї дизайнери за одну ніч змінювали цілі колекції. Анну часто звинувачують у нестерпному характері. Її це мало хвилює.
"Більшість людей працюють зі мною вже 15-20 років. Якщо я насправді таке чудовисько, значить вони мазохісти", - так коментує Вінтур критику з боку недоброзичливців.
Вона запровадила власні закони у світі моди, завдяки чому її команда fashion-редакторів може почуватися вільно. З приходом Анни "Vogue" став відкритим для сміливих експериментів з образами та темами. Кожен художник може втілити найзухвалішу креативну ідею. За це Вінтур і цінують.

Меріл Стріп у ролі Анни Вінтур, фільм "Диявол носить Prada"

Анна відома своїми суворими вимогами до працівників. Вона не бере на роботу людей із зайвою вагою та поганим смаком в одязі. Їй важливо, щоб кожен перехожий дивився на працівника журналу та розумів - ця людина з "Vogue". Але одного разу вона відступила від своїх правил і взяла до помічниці дівчину з неглянцевою зовнішністю - Лорен Вайсбергер. Непомітна, але розумна блондинка протрималася в Анни рік і змогла втертися в довіру, але одного прекрасного дня зникла. А за кілька місяців на світ з'явилася скандальна книга "Диявол носить Prada". У ній колишня співробітниця розповіла всю правду про свою начальницю.

2006 року історію екранізували в Голлівуді. На великі екрани вийшов однойменний фільм із Меріл Стріп у головній ролі. Чому Вінтур дозволила, щоб книга та фільм з'явилися на світ? Вона без проблем могла б стерти в порошок Лорен у суді та домогтися заборони на видання. Від Анни чекали скандалу та публічних заяв. Але Королева Моди промовчала і навпаки, з'явилася на прем'єру фільму з ніг до голови одягнена у "Prada". На питання про критику Вінтур знизує плечима.

Як виявилося, Анна ухвалила вірне рішення. Саме завдяки книзі та фільму ім'я "Анна Вінтур" стало всесвітньо відомим навіть серед людей, далеких від світу моди. У 2009 році виходить документальний фільм "Вересневий номер" про закулісний журнал "Vogue". У 2016 році - "Бал". Мода стає інтригуючою та привабливою для більшої кількості жінок. Тиражі "Vogue" зростають.

КОМАНДОР МОДНОЇ ІМПЕРІЇ

Анна Вінтур офіційно визнана однією з найвпливовіших постатей у світі сучасної моди, особливо в Америці. Вона завжди має свою думку. Журналісти люблять викрити її в тому, що вона зловживає владою.
"Я люблю свою роботу, мені все це подобається. Мені подобається додаткова відповідальність, яка у мене є як у художнього керівника, і я люблю журналістику. Мій батько був редактором, мій брат - політичний редактор, це просто світ, у який я занурена. І, чесно кажучи, я не претендую на винятковість, я не думаю про владу або про те, що це приносить мені. Що це дійсно приносить? Хороший стіл у ресторані? Я просто намагаюся використати свою позицію, щоб допомогти іншим".

За 30 років Ганна Вінтур допомогла десяткам фотографів-початківців, дизайнерів і моделей стати відомими. Завдяки їй весь світ дізнався про таких геніїв, як Оскар де ла Рента, Патрік Демаршельє, Марк Джейкобс. Нині вони світили індустрії моди.

Ганна Вінтур впевнено рухається вперед і не оглядається в минуле. Про неї, як і раніше, ходять суперечливі чутки. Її бояться та її поважають. При цьому всі визнають: навряд чи "Vogue" міг залишатися "Біблією моди" більше 30 років, якби не авантюризм Анни та її команди.

Вона прокидається о п'ятій ранку. Ніколи не одягне чорне з голови до п'ят. Любить теніс, свою роботу і ні про що не шкодує.